З тобою згорали,
дні не рахували...
Лиш місяць засвідчив
безодні той відчай.
І очі благають,
та завжди не вчасно.
Ти серце сховала
і знами все ясно.
Я хотів, і ти чекала
так давно. Ми все згадали,
й заново все ніби почали.
Але якось все невдало...
Стало того нам замало...
Того, зберегти що не змогли.
Як же холодно без тебе.
Я гуляю просто неба,
зорі рахувати розучивсь
Знаю, лиш одна не згасне
Щирий промінь сяє ясно
За її любов не раз моливсь.