Коли молюся я до Бога,
Молитва тиха як зоря,
То голосно, якщо тривога,
Горить в мені і не згоря.
Вона як полум'я любові
Холодну душу зігріва,
Зніма журбу тамує болі,
Гріхом залишені бува.
Моя молитва - то не відчай,
Перед сльозою самоти,
Вона мене у вічність кличе
Із справ земних і суєти.
Коли буваю я свавільним
Чи просто гордим у житті,
Вона, молитва ця, всерівно,
Не дасть зійти мені з путі.
Моя молитва в час осінній,
Коли на скронях сивина,
Жива надія на спасіння
Одним одна, одним одна.
Нехай звучить вона не довго,
Всього два слова і не більш,
Та всеодно єднає з Богом,
Приносить мир душі моїй.