музика Геннадія Татарченка
слова Вадима Крищенка
Давно і давно попрощалася мати
Із сином, що вже не вернувся назад.
А синові пахнув барвінок хрещатий
і снилися очі в сльозинках, косах
Розстлались шляхи так далеко,
За гори, за води, за неба блакить!
На поклик сердець український лелека
Сьогодні з вітанням нехай прилетить.
Горить душа, немов багаття,
Не відгорить уже віки.
Уклін вам, сестри, уклін вам, браття,
Прийміть любові рушники!
Горить душа, зорить небесно,
Роздарює тепло своє.
Уклін вам, браття, уклін вам, сестри
За те , що ви були і є!
Ой, доля котила у смутку і горі,
Бувало, літала з підбитим крилом.
Не всох України відірваний корінь,
Проріс він за морем кленовим листком.
Вже сто років цьому кремезному клену,
Від нього нові зеленіють гілки.
Поглянь, Україно, прислухайся, нене,
Той кожний листочок- то діти твої!
Горить душа, немов багаття,
Не відгорить уже віки.
Уклін вам, сестри, уклін вам, браття,
Прийміть любові рушники!
Горить душа, зорить небесно,
Роздарює тепло своє.
Уклін вам, браття, уклін вам, сестри
За те , що ви були і є!
Горить душа, немов багаття,
Не відгорить уже віки.
Уклін вам, сестри, уклін вам, браття,
Прийміть любові рушники!
Горить душа, зорить небесно,
Роздарює тепло своє.
Уклін вам, браття, уклін вам, сестри
За те , що ви були і є!
Уклін вам, браття, уклін вам, сестри
За те , що ви були і є!
Уклін вам, браття, уклін вам, сестри
За те , що ви були і є!
