Якщо бути поруч, то забагато світла.
Але якщо хочеться, прошу тебе...
Відступи мій простір,тут до біса затишно.
Тільки не зникай далеко, не забувай щодня дихати мені на вухо.
Щоб я могла не відкривати очі і знати, що ти не покинеш.
Будь наді мною, щоб тяглася до тебе, шукаючи рівності і тікала від манірності й зарозумілості.
Будь кращим. Під три чорти викинь ті свої ідеали. Вони не дорожчі від щирої істинності.
Тисячі думок і жодної раціональної.
Боюсь із надто чуйної стати маргінальною.
Будь вищим, але не літай, як я.
Бо як ми зустрінемося, якщо обидва будемо залежати від вітру?
І дозволь любити тебе мовчки, ти ж знаєш цю жіночу гордість.
А сам тепло дихай мені на вухо, бо я замерзаю від цього холодного вітру без раціональності.