Мої вікна шепочуть холодом
Гомонять щось на пару з зірками
Пам’ятаю як було солодко
Та вагаюсь що це було з нами
Стільки часу втекло у прірву
обірвалась струна кохання
ти так вперто втрачав довіру
і смертельним вбивав мовчанням
розділив нашу осінь на двоє
поділив як в дитинстві мрію
я казала не здамся без бою
та тебе я кохати не вмію
випивала любов твою залпом
і клітини вбивала снами
і так прикро що стала знаком
твоя гордість навік між нами