я така дуже твоя
я така дуже тобою
щойно зігріта, та досі стою, де мете
і спантеличена
крию в плащі, за спиною
теплі слова і лиш третю частину тебе.
я не захищена
тільки ступаю до бою,
зброю складаю
ще мить - і торкнеш мечем
перенасичена
марю снігами й весною
дихаю поруч так вільно і хочу ще
голосом рівним, з тобою чарівним
разом чекати, аж поки сповна стече
час непокірний, до болю безмірний
знаєш, так мало мені тебе
тут, де між днями, чужими містами
всього замало,
бо ти - це все.
Ірина Мороз