ти усміхаєшся втомлено й тихо я боковим, як зазвичай, ловлю усі твої сплески бурхливих фантазій чи скромної правди зі щемним «люблю». ти усміхаєшся ніжно і тепло очі твої залишають солодкі відбитки надій і ці недомовки ці фрази не сказані ледве вбивають лиш зародки всіх моїх мрій. бо так віднедавна якби ж віднедавна… голодна і спрагла лише по тобі лише по тобі тричі лише по тобі. і мені знаєш, мені не багато й не мало тебе я багато не мала тебе я не мала зовсім.