Літа ще не було, а вже покоси
Я заснула під ранок,
Ти знову снився.
Все, чого я хочу – це нові джинси
і щоби час зупинився.
Так уже тиждень поспіль.
Я загортаюсь у свіжу постіль
Обіймаю твої тенети,
виходжу з рамок своєї планети
До тебе хочу. В гості.
І, знаєш, дарма, що спека
Облиш слова і свої рукописи
Кожен твій крок – окрема тека
Кожен твій крок – моя небезпека.
Шалені домисли.
Тут вже немає місця для втечі
Кожне вагання спрагле, як втома
Весна лягає мені на плечі
Я відпускаю тебе, до речі
І зостаюся сьогодні вдома.
Ірина Мороз (с)