втомлений, витканий і недопитий
без тебе день завжди спраглий, неситий
без тебе ніч уже вкотре невиспана
без тебе я надто довго – немислима
час, наче голос, без тебе простуджений
коли біжить так повільно - спаскуджений
відстань між нами примножена снами
грію любов я вином і листами
гріюсь без тебе, тебе обіймаючи
серцем і тілом, високо злітаючи…
сніг, що без тебе наважиться впасти
мені під ноги чи на повіки
буде приречений швидко пропасти
до сходу сонця, можливо, навіки.
Ірина Мороз