ти дивишся в очі, а потім виходиш на іншій зупинці.
я їду ще трохи, перебираючи в голові
усі імена, які, як на мене, тобі пасували б найбільше
той місяць і рік, коли би ти міг народитись
тих кілька дівчат, що ночами і днями снитись
не перестають.
або ти просто не дозволяєш
їм тихо піти і усе зволікаєш
бо хтозна який ти.
ти лише раз подивився в очі на спільнім маршруті –
нічого більше.
я навіть не знаю, чи любиш ти дощ
чи дешеве віскі чи чув про Ніцше
який твій улюблений футболіст
й що ховаєш на верхній полиці над телевізором
чи ходиш до церкви про свято й раз в рік
навідуєшся до рідні
бас в тебе чи баритон
які в тебе фобії комплекси вади
чи вмієш давати з усім собі раду
бо хтозна який ти
ти просто виходиш на іншій зупинці
до того залишивши слід у зіницях
щоб потім у них розглядаючи інших
впізнала тебе в незнайомих лицях.
Ірина Мороз
you look in the eye, and then you go to another stop.
I'm going a little longer, going over in my head
all names which, in my opinion, the match would you most
the month and year when you could be born
some of the girls that night and day dream
do not stop.
or you just do not let
they quietly go and all delays
because no one knows who you are.
once you looked into the eyes on a common route -
nothing more.
I do not know whether you love the rain
or cheap whiskey or heard of Nietzsche
what is your favorite football player
and hiding on the top shelf above the TV
whether you go to church on feast once a year
naviduyeshsya to family
bass or baritone thee
what are your phobias complex defects
or know how to give to all cope
because who knows what you
you just go out on another stop
before leaving the track in pupils
then they treating others
you learned in unfamiliar faces.
Irina Moroz
