Лунають постріли навколо,
Земля злітає до небес,
А ти ідеш така красива,
Така прекрасна без чудес.
Ти серце моє забрала,
Та своє ти віддати забула,
Та тримаєш ти мене за руку,
Щоб не впасти у прірву життя.
І очі твої як пожежа,
Як глянеш в серці моїм біль,
І слово твоє як тої постріл,
Який влучає прямо в ціль.
Ти серце моє забрала,
Та своє ти віддати забула,
Та тримаєш ти мене за руку,
Щоб не впасти у прірву життя.
А нам слова ті і не треба,
Один лиш дотик все розкаже,
Підем вдвох ми на край неба,
Лічити зірки які не видно.
Я серце своє тобі віддав,
І своє ти мені віддала...