Мов мить проминуло перед тобою,
Шість років роботи в чужій країні ,
За мізерну плату, в нелегких умовах,
Далеко від рідного дому.
Там в тебе лишилась твоя родина,
Їх треба якось годувати,
І ти працюєш, не жаліючи сили,
Щоб гроші їм надіслати.
Скільки нас таких
По світу?
В країні тій ти небажаний гість,
Людина другого сорту,
Тут своїм не вистачає робочих місць,
Та й ті забирає якась "босота".
Поліція і бандити тиснуть на тебе,
Від свого посольства нема допомоги ,
Додому немає сенсу вертатись,
Ти знаєш що там не знайти роботи
Поневірянь шлях веде в чужі країни,
Де люди заробіток гідний хочуть знайти,
І їдуть геть вони з своєї Батьківщини,
Хтось на певний час , а хтось назавжди…
Шукати кращої долі,
Вдалині від рідного дому.