1:
Кожен день - це бій з самим собою,
Всі хочуть жити так, як на екрані герої.
Всередину проникають нав'язливі ідеї,
Ми сліпо віримо їм, стіна ця не впаде.
Наше оточення - це пропаганда, провокація,
Спитайте в патріотів, що значить слово "нація",
Закони жанру додані в написаний сценарій,
Нікому не потрібен твій змістовний коментар.
Поки мажори і далі змагаються з удачею,
На межі існування діти обездолених плачуть,
Чомусь тепер на це ніхто не звертає уваги,
Тут виживає сильніший, нема до чого прагнути.
Багато років над нами здіймається еліта,
Що думає лиш про себе, усі слова на вітер,
Їм соромно подивитись в очі народу, це правда,
І кожен з нас втрачає свою надію на завтра.
Приспів:
Без вибору насправді нам обирають дорогу,
Але у кращу сторону не зміниться нічого,
Нам так багато говорять, ці звернення й промови,
І я не вірю нікому, і я не вірю нікому. (X2)
2:
Інша проблема - це наша молодь, яка не знає,
Що їй потрбно у майбутньому, і це вітається,
У неї зовсім інші цінності, які усталені,
Ніхто і не дивується, такі наші реалії.
Навіщо бути собою і думати про завтра?
Я представник покоління, яке так легко втратити,
Громадянин держави, у якій не діють закони,
Лише поняття, за якими можуть жити обрані.
Говорити правду можна, але краще мовчати,
Нам підсвідомо нав'язали забуті порядки,
За сказане тут просто можуть посадити за грати,
Цензура й заборони - це реальна демократія.
Тут половина людей - десь за межею бідності,
А тільки чути усюди - досягення й стабільність,
На вулицях жебракують за прожитковий мінімум,
Одна велика проблема - така наша країна.
Приспів:
Без вибору насправді нам обирають дорогу,
Але у кращу сторону не зміниться нічого,
Нам так багато говорять, ці звернення й промови,
І я не вірю нікому, і я не вірю нікому. (X2)
