Жовтії Богдани і авто
Завезуть нас за кордони мовбито,
Та куди б життя не змусило би йти,
Мені не втекти
Ні за дужими стінами, ні в метро,
Ні за синіми морями, все не то.
Не сховати і в теплі дівочих рук
Мого серця стук
Думками повернусь я
За небокрай.
Туди, де сонце русе
Ллється крізь долину через гай.
Нема ніде на світі,
Як не шукай,
Блаженнійшої миті,
Аніж повернутись в рідний край.
Жовтії богдани й літаки
Занесуть за океани і річки,
І десь за материками на краю
Серце віддаю
Між великими містми крізь доріг
Мрієш аби перетнути свій поріг.
Втома в грудях і багрянць у очах,
Може, десь у снах...