Уяви, що ти проснувся
А навколо темнота
всі предмети встратили обриси
знайомся - це сліпота
вічуваючи на дотик всі речі
просто шукаєш вихід з кімнати
та не бачиш знайомого неба
що блакитний колір мало би мати
всі недочитані книги
залишаться на полиці стояти
звук тепер став твоїм світом
тільки так тепер можна реальність сприймати
а знайомі з дитинства обличчя
у пам'яті свої риси втрачають
усіх можна впізнати по кроках
так інколи навіть простіше буває
одні сни тільки не зникають
душу рвуть, думки розривають
все життя у комок стискають
чому так сталось - ніхто цього не знає
як вітражі на свідомість
сотні відтінків яскравого світла
все чого враз ти позбувся
але досі не втрачаєш надію