Пр.: Кожен вечір так до речі
Нагадає нам забутий день
Але ми наважимось на втечу
без зайвих слів, чужих ідей.
Загадкою твоїх очей
У найменшу мить довіри
Самотність-привілей
На прихильність заміниш.
І на згадку жовте листя,
Що так високо і так близько.
1. А осіннє листя
Так барвисто на площі міста
Теплий вечір – листопад.
Наче близько і так далеко твоя усмішка
Та не обернусь назад.
Пр.: Кожен вечір так до речі
Нагадає нам забутий день
Але ми наважимось на втечу
без зайвих слів, чужих ідей.
Загадкою твоїх очей
У найменшу мить довіри
Самотність-привілей
На прихильність заміниш.
І на згадку жовте листя,
Що так високо і так близько.
2. За дощем не відчуєш вітру,
Як фільму титри,
Зайде сонце поза край.
Та дороги дві сходяться
Часом непомітно,
Лиш очей не відкривай.