В глухій самотності,на тихій пристанні,
Стояв він. В брудному мотлосі,на відстанні до краю землі.
А поруч ні душі,нема об"єктів помилок,
Знайшов він ідеальне місце незайманих думок.
Навколо океан мовчить і тільки слухає,
Він сам за себе,не з царями і не з слугами.
Тому йому він довірив своїх 13-ть розмов,
В яких відрікся від всього,перша була- Любов.
Забув він про кохання,залишив почуття,
Стало помітно спокійнішим серцебиття.
Та вже на другий день він позбавився від Віри,
Хоч відчуття таке,ніби,розривали звірі.
Коли утретє говорив,відрікся від Надії,
Бо розраховував,що так по-справжньому зрадіє.
Але проходили дні і відродилися болі,
І от він сів на пристанні,і вже в четверте говорить.
А океан все слухав,ніби слова ковтав,
Як він клянеться в четверте і відганяє Обман.
Цього було замало!Попри болі в середині,
Він клянеться в п"яте,що позбавляється - Гордині.
І він говорить океану,що йому самотньо,
Що у житті він вже включив свій відлік зворотній.
Що так бракує родинни,він так любив її,
І сповідачись в шосте - відрікся від Сім"ї.
Чомусь в душі не легко і він крикнув на всі груди:
"Це моя сьома сповідь!Відрікаюся від Друга!".
Йому здалося,що сердце захопило спокій,
І він нарешті є вільним,за ці десятки років.
Але раптом у грудях так сильно запекло,
Він мовить восьму сповідь- виганяє з серця Зло.
І навздогін дев"яту він кричить у океан:
"Відрікаюсь від Добра!"І від безсилля впав.
Зібравшись силами,доповз до свого дому,
І заснув неначе вперше,тіло полонила втома.
Коли прокинувся відчув,що серце вже порожнє,
Та він відправився на пристань-мозок ще тривожить.
Він підійшов до краю і неначе вітер зранку,
Прошепотів в десяте:"Відрікаюсь від Таланту".
В його думках густий туман,спогадиі правидні,
І одинадцята сповідь - "зрікаюсь Пам"яті".
А по щоках побігли сльози,він забув усе,
Забув звідки прийшов і забув куди іде.
Здавалося,в його думках мільйони помилок,
Ніби,інтуєтивно,він зрікається Думок.
І ця дванадцята сповідь забрала в нього все,
Міцно закрив свої очі і помарніло лице.
А зранку дивне відчуття збудило його тіло,
Душа ривіла і кричала,вирватись хотіла.
Як ця тринадцята сповідь,але душа вразлива,
Зауважила на пристані маленьку корзину.
І якісь дивні крики доносились з віддалля,
Він прибіг на пристань,в корзині було немовля.
Він узяв диття на руки і пригорнув до себе,
Засміялося лице,світло пробило із неба.
А вірний друг - Океан,віддав краплину прозору,
Повернув Любов у серце,а Розум у мозок. At the remote solitude, a quiet harbor,
He stood. In motlosi dirty, the distance to the earth.
And next to no soul, not about "objects mistakes
He found the perfect place pristine views.
Around Ocean silent and just listen,
He himself, not with kings and not servants.
So he entrusted him his 13-count conversations
In which he denied everything bula- first love.
He forgot about love, left feeling
It became noticeably more relaxed heartbeat.
And on the second day he got rid of the Faith,
Although the feeling is like, tearing beasts.
When a third time said he denied Hope
For hoped that this truly rejoice.
But days passed and revived the pain
And he sat on the pier and on Thursday says.
And the ocean is heard, as if swallowed words,
As he swears in the fourth and drives away Deception.
This was not enough! Despite the pain in the middle,
He swears in paragraph "yate that loses - pride.
He said the ocean that he alone
What in life he has turned his back counting.
With so lacking family, he loved her,
And spovidachys in the sixth - Seven renounced "her.
Somehow, the soul is not easy and he shouted to all chest:
"This is my seventh confession! I DO from the second."
It seemed that captured the heart calm,
He is free at last, over the decades.
But suddenly in the chest so hard fiercely,
He says eighth spovid- expels evil from the heart.
And chase virgins "yatu he shouted into the ocean:
"I DO from Good!" And fell from impotence.
Gathered forces crawled into his house;
I slept like a first, body fatigue captivated.
When awakened felt that the heart is already empty,
And he went to the pier-brain is alarming.
He went to the edge and like the wind in the morning,
The tenth whispered: "I DO on talent."
In his mind fog, spohadyi pravydni,
And eleven confession - "abhor Memory" Memory ".
A tear ran down his cheeks, he forgot all
Lost and forgotten where you came from where goes.
It seemed that his thoughts millions of bugs
Allegedly, intuyetyvno he renounces thoughts.
And this twelfth confession took it all,
Firmly closed his eyes and face pomarnilo.
A strange feeling aroused morning his body,
Soul Riville and cried, wanted to escape.
As this thirteenth confession, but the soul is vulnerable,
Said at the pier a little basket.
And some strange cries coming from viddallya,
He ran to the pier in the basket was a baby.
He took dyttya up and embraced you,
Zasmiyalosya face, struck a light from heaven.
A true friend - Ocean, gave a clear drop,
Love turned in heart and mind to the brain. Смотрите также: | |
