Ми більше не чуємо чистих нот.
Ми давно вже забули де починалось життя.
Де був скелястий оазіс – тепер попіл та пісок.
Де був квітучий сад – повільно горить сміття.
Не чути співу в священних місцях.
Немає надії в скам`янілих серцях.
Виходить – завтра настане – лише для тих, хто зумів.
Я не добрий, не поганий – я просто хочу бачити тебе серед них.
Навколо стільки думок, ти замикаєшь замок
Ти вже не віриш собі – твоя самотність – твій друг
Згасає день за вікном – твій власний світ – твій полон
Не проміняй свою зірку на чорну діру...
Ми гадали, що знаємо кожен шлях,
Але ми помилялись завжди.
Не варто шукати тут сенс, тут не варто шукати життя –
Занадто жорстокі правила цієї гри..
Навколо стільки думок, ти замикаєшь замок
Ти вже не віриш собі – твоя самотність – твій друг
Згасає день за вікном – твій власний світ – твій полон
Не проміняй свою зірку на чорну діру...