Вода проникла всередину механізму,
Електросхеми не діють, тепер вже пізно,
Системи різні, думки вже, на жаль, не чисті,
За свою правду я готовий на стіни лізти.
Пристрій, що зветься в людини серцем
На аварійному живленні, як і все мистецтво,
Що народжується у чорних снах,
Та мріяти все ж таки я не перестав.
Згадую ті моменти, коли я з вами був відвертим,
Коли хотілося так вперто на шматки ваш світ роздерти,
Образ потертий, Нойзі Майнор не дає концертів,
Та все одно вдається мені лоскотати ваші нерви,
У погляді, що в дзеркалі лиш відблиск утопії,
Відторгнення дійсності, відмова від копій,
Допінг під виглядом зримованих тропів,
Дає можливість зробити мені ще кілька кроків.
Пиши картину життя, яке ледве тліє,
Недопалок гаси, шукай нову мрію,
Світ без людей - мій остаточний вибір,
Ласкаво прошу у неідеальний мій вимір.
Злість закипає у звуках невідомого жанру
Вогонь згорає залишаючи лише темну пляму
На полотні, яке трансформується у попіл,
Філантропія серед покоління мізантропів.
Ким ми були і ким тепер ми стали?
Згасали наші імпульси відсталі,
Останні клапани перекриті,
Дайте повітря, я звідси хочу вийти.
І так втомився від порад, як правильно жити,
Нав'язування поглядів облич ситих,
Тож напишу ще раз у цих останніх рядках
Ті самі речі, які колись вже їм казав:
Я і без вас знаю, як це жити без депресій,
Я і без вас знаю, як знаходити тут сенс свій,
Я і без вас знаю, як це вірити у диво,
Тепер секунда уваги - пішли нахрін всі ви.
Пиши картину життя, яке ледве тліє,
Недопалок гаси, шукай нову мрію,
Світ без людей - мій остаточний вибір,
Ласкаво прошу у неідеальний мій вимір.
Наступного ранку, ти прокинешся як завжди,
І побіжиш за своїми важливими справами
Наступного ранку я стану інакшим,
я вночі закладаю для цього підвалини
На руїнах збудую я всесвіт безмежний,
З уламків обдертих зберу я людину,
Щиру, нову і без упереджень,
Чи готовий закласти ти першу цеглину? Water penetrated into the mechanism,
Electronic circuits do not act now too late,
Systems of different views are, unfortunately, not clean,
For her the truth I am ready to climb the walls.
The device, called a human heart
In emergency power, like all art,
What comes in black dreams
But the dream still I have not stopped.
I remember those times when I was honest with you,
When so stubbornly wanted to tear pieces of your world,
The image of shabby, noise Maynor gives concerts
And I still can not tickle your nerves
In view that only a mirror reflection of utopia
Rejection of reality, denial of copies
Doping guise zrymovanyh tropes,
Allows you to make me a few more steps.
Write picture of life that barely smoldering,
Cigarette hulk seek new dream
A world without men - my final choice,
Welcome to my imperfect measurement.
Anger boils in the sounds of unknown genre
Fire burns leaving only dark spot
On the canvas, which is transformed into ashes
Philanthropy among generations misanthrope.
Who we are and what we have now?
Extinguished our impulses backward,
Last valves blocked,
Give the air, I want to leave here.
So tired of tips, how to live,
Imposing views fat face,
So I will write again in these last lines
The same things that once have they said:
Without you I know how to live without depression,
Without you I know how to find its meaning here,
Without you I know how to believe in a miracle,
Now the second attention - went nahrin all of you.
Write picture of life that barely smoldering,
Cigarette hulk seek new dream
A world without men - my final choice,
Welcome to my imperfect measurement.
The next morning, you wake up as usual,
And run by its important matters
The next morning I state otherwise,
I Lay night for this foundation
In the ruins I will build boundless universe,
Since I gather debris torn man
Sincere, new and without prejudice,
Are you ready to lay the first brick? Смотрите также: | |
