Кожну мить з собою, я подарую тобі знову,
І не потрібно нам чекати, поки я охолону,
Терпка ревнивість, кудись поділась совість.
А я стою, і думаю, як нам дивитись в очі,
Ти не хвилюйся, точно, я скажу точно
Ти почекай, ше дуже трошки
Колись була в моїх руках, твоя рука,
Тепер твоя махає, лиш "пока"
Навіка твоя обіцянка, що ти будеш тільки моя
Навіщо ж я стояв, любов в тобі шукав,
Я не впогоні за нашим щастям,
Ні-ні, просто хотілось, чогось настоящого.
А ти мені, кажеш "пробач мені, що я не ідеальна"
Я закриваю очі знову, та все це кружить мою голову по-новому.
Чия вина тут, обох напевне, та ці слова нажаль нічого не повернуть,
І хоч далеко тут не в цьому суть, ти будь собою, а я залишусь тут.