Під гобеленом в зорянім саду,
Де солов'ї в мелодії купались,
Прощав ти навік любов свою,
А зорі в небі як завжди сміялись.
Пр.А зорі, зорі, вічно вам сія
І провіща комусь блакитним щастям.
І лиш зоря, одна зоря
Упала з неба і погасла.(2р)
Бо поспіша, хоч хвильку почекай,
хоч посміхнись до мене на прощання,
не зна тоді її не забувай,
і не тривож минулого кохання.
Пр.
Пішов на бій і загубився слід,
завмерли кроки на сувинній стежці ,
і на завжди лишивсь глибокий слід,
холодний лід на раненому серці.
Пр.
(Мовчи, мовчи, ні слова не кажи,
Бо кожне слово то болюча рана.
Хоч ти для мене зовсім не чужий
Та я для тебе більше не кохана.)
Пр.А зорі, зорі, вічно вам сіять
І провіщать комусь блакитне щастя.
І лиш моя, зоря ясна
Упала з неба і погасла.
→