Давай станемо
Посеред лісу,
На який всім
Відверто байдуже.
І забудемо
Стежки до міста.
Вони знедолені
Та пусті вже.
Давай шепотіти
Серед степу уночі.
Це ще можна,
Хоча всім байдуже.
Я твій обраний
Тамагочі.
На два кроки
Заряду вистачить.
Давай вести
Рікою наші човни.
Буцім-то нам
Не зовсім байдуже.
Як нам тре
Ми завузлим канати
І гармати поставим
В борти.
Давай нарешті
Зустрінемо ранок,
Коли нікому
Не буде байдуже.
Як один зберемося
До купи
І байдужість загубим
Свою.
І загубим її
Назавжди…
І загубим її
Назавжди…
І загубим її
Назавжди…