Я був таким, щоб ти зрозуміла,
Як важко жити в моєму тілі,
Я був таким, щоб ти не казала,
Що я неживий, і в мене немає цілі.
Це вже не сон, коли вікна в небо
Зачинені зовні. Терпляче згадати прикрість.
Я не такий, такий як і треба.
В твоїй уяві - моя немилість.
Кожен день, одне й те ж саме, одне й те ж саме, одне й те ж саме.
Кожен день ті ж самі люди, невдоволене небо
І згасле сонце.
Ламаний ритм нашого серця, вічного серця,
Вічного болю.
Хворі очі здорового глузду, обрубане пір’я
Крил любові.
Це вже не сон, коли двері в душу зачинені чимось,
Що має тут бути.
Я вже не той, я спокій порушив когось не того,
Що має це чути.
Кожен день, одне й те ж саме, одне й те ж саме, одне й те ж саме.
Кожен день ті ж самі люди, невдоволене небо
І згасле сонце.