Стоїш на пероні і нервуєш, ніби вперше чекаєш на поїзд.
Відправляєшся з точки А в точку Б.
Потім повертаєшся в А.
Згодом знову тікаєш у Б.
Не можеш зрозуміти, де краще?
Ні..Не можеш зрозуміти, де гірше.
Бо насправді, ти не хочеш бути ні там, ні там.
Бо насправді, твій дім — дорога. Відрізок, що сполучає чужо/рідні міста.
Ти тікаєш не від інтер"єрів, не від вулиць і навіть не від людей.
Ти тікаєш від себе.
А подорож рятує, адже коли ти вдорозі, ти не чиясь подруга, не чиясь донька , не чиясь сестра.
Ти — чиясь незнайомка.
Ти — ніхто і будь-хто.
Можеш розповідати чужі історії чужим людям, ніби свої своїм.
Бо ніколи не зустрінеш бабусі, яка сидить поруч і коментує кожен свій рух. І не дізнаєшся ім"я хлопця навпроти, який бавиться медіатором і робить орігамі з квитків.
Основне правило тут : не дивитись у вікно.
Вікна поїздів — дзеркала душ.
Ти ніхто і будь-хто.
Твій дім — дорога.
You stand on the platform and nervous, as if waiting for the first train.
Vidpravlyayeshsya from point A to point B.
Then come back to A.
Later escapes again in BA
You can not understand where to?
Ni..Ne can understand where worse.
Because really, you do not want to be neither there nor there.
For indeed, your house - the road. The segment connecting the alien / native city.
You're not running away from the interior "yeriv, not on the streets or even from people.
You run away from you.
A trip saves, because when you vdorozi, you're not someone's friend is not someone's daughter, someone's sister did not.
You - someone stranger.
You - no one and everyone.
Can you tell other people's stories strangers, as if their own.
For never seen her grandmother, who is sitting next to and comments on his every movement. And do not you learn them, "I'm the guy in front who plays mediator makes origami with tickets.
The basic rule here: do not look out the window.
Train window - mirrors shower.
You're no one and everyone.
Your house - the road.
