Як подув до зламу вітер, як тече стрімка ріка,
так ховають спогад про людей, що живуть в віках.
Що давно забули люди, що не згадують книжки,
то згадає полум'я, яке живе в мені.
ПР:
Стихія минулого проклинає наш час,
що лишили для нас, ми забули про них,
покоління сивих.
Що прийшли у цей день із минулих пісень,
навіть подих затих,
покоління сивих.
Як прокинувся від жаху, як згадав свій перший крок,
так приходить розуміння - ти не пізнав стежок.
Про які складали байки для наступних поколінь,
щоб ми пам'ятали все, що в нас зазнало змін.
ПР: