Стояли поруч, днь спливав осінній,
Світило сонце з жовтої імли
І раптом поєднались наші тіні, |
А душі поєднатись не змогли... | (2)
Стояли поруч на краю розлуки
І на порозі довгої зими,
І раптом поєднались наші руки, |
А душі поєднатись не змогли... | (2)
У диво вірить тільки той, хто любить,
Невже усе на світі – до пори?
І знову поєднались наші губи, |
А душі поєднатись не змогли... | (2)
Гірка образа стала поміж нами
І тихо гасне полум'я свічі...
Як легко поєднатися тілами, |
Як важко поєднати дві душі... | (2)