Сині очі волошок у полі
Задивилися в душу мені.
Синьооко всміхається доля
Навесні, навесні, навесні.
Та була вона дуже багата -
Мала брів два чаїні крила.
Я виходжу її зустрічати
Край села, край села, край села.
I вона мене брала за руку
I вела вдалечінь, мов у сни...
Сині очі були у розлуці
Восени, восени, восени.
Одлетіло далеке те літо
І назад не вернулось чомусь.
Як побачу волошки у житі,
Зажурюсь, зажурюсь, зажурюсь.
Снні очі волошок у полі
Вже не дивляться в душу мені.
Синьооко всміхалася доля
Не мені, не мені, не мені...