Вона ходили повсюди,шукала очима,людину,
Яку людину, можливо мене, незнано єдину,
Боліли ноги, ламались дороги, збирались тривоги,
Та вона шукала, руками тримала, своє серце,
Щоб комусь віддати, щоб було кого за руку тримати,
І тут прийшов я, здається ніякий, ну може і так,
Простий я , на мене гавкають собаки,
Уваги не звертала,ходити продовжувала, шукала,
Кого? А я так чекав,чекаю, й буду чекати,
Щоб, хоч би й не губи,а голос твій цілувати,
Колись можливо мене ти й побачиш,
Подивишся ніжно, тихо заплачеш,
Та ридати не треба, бо я твоя тінь,
Повернись, подивись позаду себе,
Побачиш мене, і я зберу у жмуток всю лінь,
Викіну далеко усю її,подумай про мене,
Я піднімусь й підійду, усе зрозумію,
Сильно і тепло твої руки зіжму,обійму,
Закінчиться день, закінчиться ніч,
Закінчиться місяць, закінчиться рік,
Та це лиш початок,для мене і нас,
Нарешті бляха настав цей час.
