Тарас ШЕВЧЕНКО
***
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..
Бо вас лихо на світ на сміх породило,
Поливали сльози... чом не затопили,
Не винесли в море, не розмили в полі?.
Не питали б люде, що в мене болить,
Не питали б, за що проклинаю долю,
Чого нуджу світом? «Нічого робить»,—
Не сказали б на сміх...
Квіти мої, діти!
Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав?
Чи заплаче серце одно на всім світі,
Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав...
Може, найдеться дівоче
Серце, карі очі,
Що заплачуть на сі думи,—
Я більше не хочу.
Одну сльозу з очей карих —
І пан над панами!
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
За карії оченята,
За чорнії брови
Серце рвалося, сміялось,
Виливало мову,
Виливало, як уміло,
За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі...
За степи та за могили,
Що на Україні,
Серце мліло, не хотіло
Співать на чужині...
Не хотілось в снігу, в лісі,
Козацьку громаду
З булавами, з бунчугами
Збирать на пораду.
Нехай душі козацькії
В Украйні витають —
Там широко, там весело
Од краю до краю...
Як та воля, що минулась,
Дніпр широкий — море,
Степ і степ, ревуть пороги,
І могили — гори,—
Там родилась, гарцювала
Козацькая воля;
Там шляхтою, татарами
Засідала поле,
Засівала трупом поле,
Поки не остило...
Лягла спочить... А тим часом
Виросла могила,
А над нею орел чорний
Сторожем літає,
І про неї добрим людям
Кобзарі співають,
Все співають, як діялось,
Сліпі небораки,—
Бо дотепні... А я... а я
Тілько вмію плакать,
Тілько сльози за Украйну...
А слова — немає...
А за лихо... Та цур йому!
Хто його не знає!
А надто той, що дивиться
На людей душою,—
Пекло йому на сім світі,
А на тім...
Журбою
Не накличу собі долі,
Коли так не маю.
Нехай злидні живуть три дні
Я їх заховаю,
Заховаю змію люту
Коло свого серця,
Щоб вороги не бачили,
Як лихо сміється...
Нехай думка, як той ворон,
Літає та кряче,
А серденько соловейком
Щебече та плаче
Нишком — люди не побачать,
То й не засміються...
Не втирайте ж мої сльози,
Нехай собі ллються,
Чуже поле поливають
Щодня і щоночі,
Поки, поки... не засиплють
Чужим піском очі...
Отаке-то... А що робить?
Журба не поможе.
Хто ж сироті завидує —
Карай того, боже!
Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас,—
Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну,
Попідтинню, сиротами,
А я — тут загину.
Там найдете щире серце
І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду,
А ще, може, й славу...
Привітай же, моя ненько,
Моя Україно,
Моїх діток нерозумних,
Як свою дитину.
[1839, С.-Петербург] Taras Shevchenko
***
Thinking my thoughts of mine,
Woe to me with you!
Why were paper
Doubt series? ..
Why have not dispelled the wind
In the desert, as pylynu?
Why do not you put down evil,
As your child? ..
Because you evil the world has given rise to laughter,
Watered with tears ... why not flooded,
Not brought into the sea, washed away in the box ?.
Do not asked to men that I hurt,
Do not asked to, and so the curse fate,
What nudzhu world? "Nothing doing," -
No one would say to laugh ...
Flowers of my children!
Why are you loved me, why caring?
Is the heart still cry for all the world,
How do you weep? .. Maybe guessed ...
Maybe there will be a maiden
Heart, brown eyes,
What weep for Council B -
I no longer want.
One tear from eyes brown -
And Lord of lords!
Thinking my thoughts of mine,
Woe to me with you!
For Caria eyes,
According to blacken eyebrows
Heart torn, laughing,
Poured language
Poured as skillfully,
For dark night,
For the cherry orchard green,
For girls grace ...
By steppes and on the grave,
As for Ukraine,
Heart melted, did not want
Singing in a foreign land ...
Not like in the snow in the woods,
Cossack community
With mace with bunchuhamy
Picks for advice.
Let the soul kozatskiyi
In Ukrayni soar -
There extensively, there is fun
Aude edge to edge ...
As the will, mynulas,
Dnepr wide - sea,
Steppe and desert, roaring rapids,
And the grave - mountains -
There's born, pranced
Kozatskaya will;
There gentry, Tatars
Met field
Plated corpse field,
Until ostylo ...
Confirm first lay down ... Meanwhile,
Grew grave,
A black eagle above it
Caretaker flying
And the good people of it
The bards sing,
All singing, as was happening,
Blind Unfortunate -
For witty ... I ... and I
Only'm Plaka,
Only tears for Ukraynu ...
A word - no ...
And for disaster ... and mind you it!
Who does not know it!
Especially one that looks
For people dushoyu -
Hell on his seven world
But on the other ...
Sorrow
Naklychu not a fate,
If so, I have not.
Let poverty live three days
I hide them,
Hide fierce snake
Circle your heart,
To Enemies saw,
How evil laugh ...
Let the thought as the raven,
Summer and Caws,
A dear nightingale
Twitters and cries
Sly - people do not see,
So not zasmiyutsya ...
Do not rub away my tears,
Let them pour,
Alien watered field
Every day and every night,
So far, not yet ... zasyplyut
Alien sand eyes ...
Behold something ... What to do?
Zhurba not save.
Who fatherless envy -
Discipline of God!
Thinking my thoughts of mine,
Flowers of my children!
You brought up, looked after you -
Where are my children?
In Ukraine go, kids!
In our Ukraine,
Popidtynnyu, orphans,
And I - die here.
There will come a pure heart
And the word grace,
There will come true truth
And, perhaps, glory ...
Greet well my Nenko,
My Ukraine,
My kids causeth
As your child.
[1839, St. Petersburg] Смотрите также: | |
