Насправді, так стомилась від нерідного міста
Який там максимум? давай жми на 300!
Я просто хочу до дому, до тих речей,
Тих ночей, своїх людей, твоїх плечей.
Мені насправді вже набридли посмішкі фальшиві
Тут просто купа людей, і всі не важливі.
А що буде далі, ховайтесь за вуалі
Вже в 18 топите біди у бокалі.
Вже в 18 нам відомо, що таке біль
Вже в 18, ми втрачаємо ціль
Вже в 18, ми давно не підлітки
Забули про блискітки, стераємо відбитки слів.
Аби ніхто нас не жалів, аби ворог не знав
Людиной бути легко, колись собі збрехав
Ми маємо купу гріхів, і ще стільки ж проблем
Ні я не пью, до дому їду й за рулем.
Кожен з нас настількі, тільки в собі
Єгоїзм на максимум, душимся у власній злобі
Чесно, мені бридко тут, кожен забрехався
Що, якщо ніхто тобі, ще щиро не всміхався...
Не знаю, чи є сенс далі щось казати
Коли вже всі мрії, сховалися за грати
Кожен повісив ярлик, не хоче знімати
Бірку собі сам клеїть, тількі ціну дописати.
Головні цілі вдарить в серце сильніше
Людяності немає, помста важливіше
Око за око, зуз за зуб, музику тихіше
Я просто хочу щоб відчули, дихаю вільніше.
Ніж кожен, хто вже встав натянути вуалі
Просто хочу шептати,та щоб всі знали
Ніхто нікому не винен, в цьому й сенс моралі
Досить за гарні вчинки вимагати медалі..
