На зламі дня
Крізь час і простір розтяглись
Сумні обшарпані ряди 
Блідих примар. 
В їх пожовклих очах
Багряний блиск пожеж, 
Страждань печать
Одяг зотлів.
Ганчір’я 
Ледь прикрива тіла
Ні живі,ні мертві.
В рваних душах лиха змії 
Свій залишили слід. 
Їх клубок отруйний 
Вигриз все наскрізь 
Щастя, волю, пристрасть, 
Залишки надій 
Крихких. 
Ніхто з них не згадає своїх імен, 
Теплих слів не відчує дар. 
Вічний шлях по колу 
Все відібрав
Тільки 
Вітру свист
Лине їм вслід 
Крізь ніч.
Вони з тих, хто завжди йшов по кістках, 
Лизав чоботи чужих вождів.
Продав свою честь. 
Спалив рідний дім.
І древнє прокляття ввійшло в їх рід 
Стократ повернувся їм біль 
Всіх їхніх жертв
Глянь! - Все більше повзе 
Тіней облізлих, примар!
Всі заплатять сповна!
До десятих колін!