На зорі двадцять першого віку,
Коли час безупинно летить,
Як ж то треба любити людину,
Аби вічність стиснути у мить...
На зорі двадцять першого віку,
Як життя всіх іде врізнобій,
Як ж то треба любити людину,
Щоб в тім щиро признатися їй...
На зорі двадцять першого віку,
Коли правда є лиш на Бродвеї,
Як ж то треба любити людину,
Щоби взяти й примчатись до неї...
На зорі двадцять першого віку,
Як немає зовсім вороття,
Як ж то треба любити людину,
Щоб прожити для неї життя...
слова: Борис Явір
музика: Юліана Явір