Я відчуваю цей біль, я моїй землі сіль
І мій шлях в сотні миль, ніяк не вплине на стиль
І вітер у лице пил, я з позавчора без крил
І я нічого і нікого на цім шляху не просив
І якщо був якийсь вплив, а йшов, летів або плив
І попіл схожий на сніг мою лихоманку студив
І почуття мов навпіл – не пив і не сприймав
І з тими кого зустрічав про різне я розмовляв
Очі побитих собак, подають мені знак
І мій близький колись друг, сьогодні ворог-жебрак
І він вчить на свій смак, в збіговиську посіпак
Розмов немає про волю, тут виживає хробак
Немає значення фах, і це у всіх на вустах
Вони із праху піднявшись знов перетворяться в прах
Але на тихих полях, затиснув квіти в руках
Вони спокій не знайдуть,бо по життю не знають
Рабів до раю не пускають
Я бачив їх гірки сльози, я чув їх тихий сміх
Я розмовляв з ними довго про благодать та про гріх
Але розмови пусті, спокуси смак цікавіше
І поки є врода, вони все нижче й нижче
Бо їх серця на рахунках, бо їх кохання в каратах,
Плата за ненароджених дитинчат по палатах
Але байдужі душі болю не мають, вони до неї звикають
Тому сльози відчаю їх не торкають, на небі їх не чекають
Рабів до раю не пускають
Де хто говорить війна, залишить ці імена
У пам’яті і на граніті, рядки, червона стіна
І світ ми спалимо вщент, заробимо на цім цент
А на уламках Січей зробимо свій Діснейленд
І війни ці хоч би з ким, з ним, з ним, мабуть і з ним
Вони свій розум втрачають, за дурманних мрій дим
Вони самі себе, за грати саджають
Бо що старий характерник казав забувають
Рабів до раю не пускають
I feel the pain, I have my land salt
And my way hundreds of miles, will not affect the style
And the wind in the face of dust, I heretofore without wings
And I have nothing and no one in this way did not ask
And if there was any impact, and walked, swam or flew
And the ashes like the snow my fever studyv
And feeling like half - did not drink and did not take
And those who have met on different I spoke
The eyes of the slain dogs, give me a sign
And once my close friend, now enemy-poor
He teaches on the taste, the gathering of apostates
Conversations do not have the will, there is a worm survives
No matter the profession, and it's on everyone's lips
They rising again from the ashes turn to dust
But the quiet fields, flowers clutched in his hands
They will not find peace because in life do not know
Slaves were not allowed to paradise
I have seen slides of tears, I heard their quiet laughter
I talked with them a long time of grace and sin
But empty talk, taste temptations interesting
And while there is beauty, they are lower and lower
For their heart in the accounts, because they love to carats,
Fee for unborn babies in wards
But indifferent souls have pain, they get used to it
Therefore, their tears of despair not touch the sky they can not wait
Slaves were not allowed to paradise
Where the war who say leave these names
The memory and granite, lines, red wall
And the world we will burn to the ground, earn a cent in this
And the wreckage Sich make your Disneyland
And this war no matter who, with him, with him, and perhaps with it
They lose their minds, the stupefying smoke of dreams
They themselves, in planted play
For the old sorcerer told to forget
Slaves were not allowed to paradise Смотрите также: | |
