Зазвичай не помічаю
Що було і що втрачаю
Мені все одно
Не збагну, не зрозумію
Спалахну, на те волію
Збожеволію, змарнію
Від думок
Ну щоб здавалось вартого залишилось в мені
Навколо двері замкнені і дошки на вікні
Зазвичай не залишаю,
Спогадів яких без краю
Без надії сподіваюсь
Минуле наше втрачене, лишилося в пітьмі
Що далі? Двері замкнені і дошки на вікні
Розкажи, коли мине зима
Не мовчи, я за двох мовчатиму
Зрозумій, пусти, не зупиняй
Я тебе про це благатиму
Схаменусь невже ми різні
Повернусь, а можне пізно
Починати все спочатку?
Невже не знайдемо ми сил на щастя в майбутті
Невже не вдасться зберегти нам світлих почуттів?
Розкажи, коли прийде весна
Не мовчи, і я не мовчатиму
Зупинись, не йди, не залишай
Я тебе про це благатиму