Думаєш, все це розпад?
Де ж твоя зброя, яку ти обрав на угад.
Де вогонь що горів у руках
І на ворога наганяв страх.
Та нестримна жага до свободи
Той запал що пройшов через броди
Долини й ліси через гори круті
Він не згас навіть в синій воді
Закриває небо осінь
та сонячне світло все рідше потрапляє у стомлені очі
Зачиняють вже двері та вікна всі люди,
в очікуванні недобрих часів
Поволі, потрохи пітьма обертає навколо себе
затихлі села та дрімучі ліси
Час йде повільніше і кожна секунда,
мов молота сильний удар, б*є в голові
Здавалося б, все зупинилось,
та на горизонті з*явилось ледь видне світло вогнів
Не ворог то лютий навалою суне
не палить вже наші українські лани
Ніхто більш не валить,не рушить, не губить
Та й мало вціліло уже в цій війні
То йде незалежності сила й свобода
то гімн вже лунає в устах молодих
ніхто більш не скривдить і не покарає
Мене і Тебе, українців усіх!