Сонце всміхалося у вікно
але мені було все одно
Ще залишилася та печаль
що розпалювала жаль
З памяті витру усі слова
випиті мною колись до тла
І запалю я усі мости
що в біду мене вели
пр
Запалю свічечку таку саму як я самотню
Крапне віск і поплачемо із нею у безодню
За всю ніч про важливе не навчилися мовчати
Буде час щоб одна одній багато розказати
Тихо тягнула свою вуаль
жалем пригніченая печаль
Сильною бути прийшлось
мені біль затримаю в собі
Память свою до кінця
допю все у душі заморожу
Жити по-новому розпочну
бо сильна я возжможу
приспів