Біла-біла лягає зима на пелюстки червоної рути.
Знову вечір прийшов крадькома,
Та не можу, не можу забути.
Я не можу забути тебе, подолати тивогу й неспокій.
Знов молюсь до високих небес, відчуваю я рук твоїх дотик.
Мелодію кохання грай. Забудь мелодію розлуки.
Хай щастя ллється через край; я п'ю до дна солодкі муки.
Гірку мелодію ночей бентежить запах матіоли.
Кохання зоряних ночей нам не забути вже ніколи.
йдуть у світ білі-білі сніги
і назустріч весни вертають
Знов єднає ріка береги і кохання нас знову єднає.
Ну чому, ну чому, ну чому білоцвіт у червоної рути
Я не можу віддати тому, кого серцем не можу забути