Стиснутий простір до трьох квадратів
Світло сипалось стиглим наповненим небом
Стіни стояли над нами байдужим ангелом
Стиснутий простір здавався безмежним степом
Стукотом серця тричі на кожну секунду
Стогоном стало прощання, стихали сталеві звуки
Стигмами слів вкривались спітнілі руки
Стукотом серця наблизились до розлуки
Сценами спокою прірва стає високою
Спілими вишнями спалить ця ніч твій сон
Стисни цей простір сильніше до самознищення
Соком нехай стече на очах Всевишнього
Спиниш себе серед цього скаженого стишення
Справді, спирайся на правду - тут пахне вишнями...