Трохи щастя у стилі "остання осінь",
жалюгідні вітри, окупанти жовтого листя,
і все те, що, здається, не мало значення досі,
затуманює розум, куйовдить стріху волосся.
Аж тепер розумієш, життя - то лиш там, де вдома,
кілометри - не відстань, а час - доволі смішний,
електричка, думки, і дорога, що ще не відома,
мегабайти натхнення і справжня блаженна втома.
Відлітати щоразу, топтати нові кордони,
тріпотіти відлунням до болю знайомих нот.
світ ділити хіба на тенори і баритони,
а рядками вбивати й без того бідний блокнот.