Коли ранкове місто замалює
З прозорих буднів зібрані афіші,
Чиясь душа у натовпі відчує,
Наскільки сильно їй потрібна інша.
Проспекти заплетуться за бульвари
І, поки хтось когось десь впізнає,
Одні шукають дивовижні чари,
Одні за руку втримують своє.
У нескінченність скрутяться дороги,
У океанах втопляться моря.
Там проводжають з теплого порогу,
А тут стрічають рідного здаля.
Ви не губіть тривоги у мовчанні
Серед холодних поверхових веж,
Щоб потім на зізнання у коханні
Почути просто в відповідь: "Я теж".