колись ми не шукали легких шляхів
але насправді ми їх ніколи й не мали
дивись! життя не втрачено ще й на пів
та ми забули що бачили і відчували
новий крок у темряві ніби босоніж по склу
тим хто народився на мінному полі тепер не до сну
тож давай радіти що закішчився день
аби проклинати наступний ранок
а вночі чекати того лишень
щоб сказати що кожен кінець - це також початок
ми все ще тут. та ніхто не помітить вже
що лишилось від нас - німі безтілесні тіні
в душі лиш бруд. мов своє та таке чуже
знай - ніхто добровільно не візьме цей хрест на спину
зміна варти над прірвою в житі і вкотре вже ми вартові
й лиш коли кожен раз стане першим дізнаєшся що ми живі