Текст песни Павло Зибров - Вічне кохання

Вічна, як любов була коротка мить,
Коли вуста, сказали що душа,
Вже не болить, більше не болить...

Всі слова і дні я ангелу віддав,
Щоб він тебе на небі малював,
І світлий німб, Бог дарував тобі.

Приспів:
Я піти не зміг відразу й назавжди,
Як білий сніг я бережу сліди,
Щоб ти знайшла шлях до мого тепла, краплю свого тепла...

Вічна, як любов, буває тільки мить,
Коли душа не тліє, а горить,
І тане ніч і туман, туман оман.

Вічна, як любов була коротка мить,
Коли вуста, сказали, що душа,
Вже не болить, більше не болить...

Всі слова твої, як вироки звучать,
На сни мої накладено печать.
І плаче час, – та казка не про нас.

Приспів:
Я зібрав цей світ із тисячі зірок,
І сотні літ збираю кожен крок,
Щоб ти знайшла шлях до мого тепла, краплю свого тепла...

Вічну як любов, кохаю кожну мить до сліпоти,
Помру й воскресну знов, як схочеш ти,
Тільки ти, ти – назавжди!..