Мрії чекають на думи,
думи осідають у мрії
однієї жаданої дії.
Сьогодні дивлюся, що завтра.
Завтра згадую про вчора.
Одна бездієва потвора.
Одну мить чекаю.Чи буде???
Як повернути усе???
І небо, і землю й ті хмари,
що так нагадували нас удвох...
Чомусь так бракує
тих світлих днів і ночей,
коли біля мене є
пара тих ніжних очей,
які заставляють надіятись на те,
що сьогодні не закінчиться ніколи...
Я прошу, Джа, дай мені
ще трохи віри, надії, любові,
щоб не загинути а пітьмі,
а гледіти в ті очі кольорові,
які заставляють надіятись на те,
що сьогодні не закінчиться ніколи...
Так і бути...Юль, дай ще раз подивлюсь і до завтра збережу...