Текст песни Льоша Естет - Білий дим

А навруги лише попіл і не допалки.
Ну і толки з тих, хто просто топить дні,
Тих, хто кршиться у попільницю.
В них нерви не зміцнені. Букви вицвіли.

Кисень перекрили, ніби, навмисно.
Та відтепер постійно тримаю руки міцно.
Звісно. Та ще й зима на дворі.
А я, ніби, сам один у темному коридорі.

Коли губиться межа між пізно і рано.
А сутінки такі самі як і світанок.
Не астролог, але вчу сузір'я.
Не розумію я його, не мене суспільство.

Залишилсь тільки чорні полоси.
Немає сил кричати - читаю у пів голоса.
Як завжди, неприємні спогади не стерти.
Ми явно не інертні.

Атмосфера - білий дим.
У повітрі літає павутина.
Ми не розійшлись, тому й не розвели мости.
Я не змінився. Я та сама дитина.