Ми живемо, ми біжимо,
Немов би все життя-це сходи,
Чи німа стрічка, як в кіно
Та ми без гриму, чи без зброї.
Не вистачає сил на "далі",
Немає паузи, вистрибують серця,
Немов з мостів на магістралі
Міської куряви, у вир життя.
І забуваєш як то дихати,
Лише б дістатись до мети.
Чимдуж до прірви, чи до виходу
Та аби вийти, треба йти.
Ми живемо, а люди помирають,
Ми біжимо, чи від, чи до мети,
А люди чують, бачать, відчувають
Ким є вони. А хто є ми?