Сходив день за росою,
Зводив наново світ.
З-за далекого обрію
Мандрував сивий дід.
Дід був справний музика.
Мав дід тисячу літ.
З-за безхмарного обрію
Мандрував дід на схід.
Сіяв сон,
Наче білий льон,
Старий Гамельн.
Білий льон,
Рясно кровію
Помережаний.
Співав півень совою.
Танцював мертвий щур.
Над блакитною церквою
Панував жовтий мур.
Віє сміх,
Засинає гріх,
Сивий майстре, грай!
Звесели
Грою власною
Дивний наш край.
Повні чекання
На твою гру,
Наче то божий глас.
На таку справу,
Пане-музико,
Деякий є ще час.
І коли крізь могили,
Крізь репнуті бані
Ти підійдеш до міста, тобі браму
Відімкне Чорна пані.
Сіяв сон,
Наче білий льон,
Старий Гамельн.
Білий льон,
Рясно кровію
Помережаний.
Повні чекання
На твою гру,
Наче то божий глас.
На таку справу,
Пане-музико,
Деякий є ще час.
Стояла пані з косою.
У пані очі як сніг.
З-за примарного обрію
Дибав дід, та не встиг...
Стояла пані...
Андрій Середа
Пояснення
Тут просто. Є давня німецька казка. Стільки було щурів у місті, що місто загиналося. Вони покликали на допомогу сопілкаря. Існує продовження цієї казки, але воно не кругом зустрічається. У Франціє є невеличке містечко, де люди вважають себе нащадками дітей міста Гамельна. Сопілкар, що врятував місто, був чимось ображений. І він грою на сопілці вивів із міста усіх дітей. Але про це тут не йдеться. Тут просто подумати про те, хто для нас в Україні є втіленням щурів. Це таке бажання закликати сопілкаря.
Білий льон, рясно кровію помережаний. Наші сорочки вишиті кров'ю.
Блакить - це небо. У практиці малювання ікон небо пишеться лише золотою фарбою. Але все одно церква - небесна. Жовтий мур - це з одного боку сонячний мур, а з іншого - це колір божевілля. Жовто-блакитний прапор - це поєднання святості.
Ти підійдеш до міста, тобі браму відімкне чорна пані. Тут трішечки трагіки. А може і не трагіки. Хто його мав би зустріти, якщо його запрошують?
Дибав дід, та не встиг. Стояла пані. Тут менше оптимізму, бо ми всеж-таки не пацани і розуміємо, що на все є свій час. Не можна постійно дибати і всюди встигати. Так само і в „Мамаї" повісився дід. Це не тому, що людина покинула всі надії. Це просто пересторога. Якщо те, що ти маєш зробити сьогодні - не зробиш, назавтра ти можеш і не встигнути.
Іншим разом про цю ж пісню:
Майстер з міста Hameln - пісня є спробою відшукати Провідника, що врятує Україну від щурів.
Існує стара німецька казка про те, як хлопчик-сопілкар вивів з міста щурів, врятувавши його жителів від загибелі. Сопілкареві належним чином не віддячили й він грою на сопілці вивів з міста всіх дітей. По сьогодні існує місто, жителі якого вважають себе нащадками дітей з міста Гамельна.
Бiлий льон, Рясно кровiю Помережаний - Вишиванка, на якій відбились визвольні дії Музики.
Над блакитною церквою Панував жовтий мур - Гра кольорів. Блакить - символ свободи, жовтий - колір божевілля.
З-за примарного обрiю Дибав дiд, та не встиг... - На кожну справу виділений певний час. Людина не може вічно дибати й повсякчас встигати. Так чи інакше її зустріне смерть.
