Я забуду тебе, твої очі й тепло рук твоїх,
Я забуду усе, і лише не пробачу собі…
Я, як вітер, одна, і в житті вже ніщо не страшне,
Як та мить, коли ти покинув мене…
Наче дощ навесні, що пробуджує життя все земне,
Я ховаюсь вночі, й мої сльози вмивають мене
Пробач мені, що я є, що своїм коханням мучу тебе,
Пробач мені усе, тільки знай, моя любов живе…
Я віддам все, що є, за єдину ніч твою,
Й полечу, мов сльоза, розіб’юсь об долоню чужу,
Посміхаюсь усім, але ж ти знаєш один,
Що плачу я у душі, бо мені потрібен лиш ти…
Я ховаюсь у снах, уникаю знайомих очей,
Я шукаю тебе серед натовпу сірих людей.
Я спалю свої сни, і розвію печаль уночі,
Я так вдячна тобі за те, що був ти у моєму житті…
Ти у моєму житті…