- ти...ти бачиш моє повідомлення?
- так,щохвилини натискаю оновлення
- ти розумієш,що я хочу сказати?
- не зовсім. спробуй показати.
я,я хочу тобі учора пояснити
те як мені вдалось повітря збити
як я налетів на світанок
як змусив не прийти ранок...
я,я намагався не звертати уваги
забивати на дійсність,на спаргу
забути все що вдома не так лежало
викинути всі втоми,але вчора настало...
- тепер ти відвернулась від зірок?
- так,забула усе,і навіть про дзвінок...
- ти цураєшся забутих помилок?
- ні,просто не бачу виходу.завів в куток.
насправді мені здалось - буде не зайвим
здалось,що завтра буде вже останнім,
і твоє:"Привіт" - було формальним вітанням
що я вже і сам став формальним...
вчора я намагався забути ранки
шалені спалахи,стрибки,закриті рамки
як шаленіли зірки, мінялись заставки,
як про все забувалось,і твої забаганки...
- скажи,ну і навіщо зараз це все?
може тобі час сказати прямо вже?
- так. я хочу літати. і твоє лице.
я...я хочу запам'ятати на мить тебе...
